Батьківські збори №4 "Як розвивати увагу дитини?"

Батьківські збори №4

Як розвивати увагу дитини?

   Мета: показати батькам важливість і значущість проблеми розвитку дитячої уваги; ознайомити батьків із методами та прийомами розвитку уваги молодших школярів.

   Зі скриньки народної мудростi

Запам’ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

С. Джонсон

*   *   *   *   *   *   *

Геній — це увага.

Не важливо, хто це сказав, важливо, що це так.

Пам’ятка для батьків

   Шановні тати й мами!

   Запам’ятайте, що увага — це один з найважливіших психічних процесів. Увага є важливим складником результативності навчальної діяльності вашої дитини. Для того щоб ваша дитина

була уважною, намагайтеся допомогати їй тренувати увагу.

      В основі уваги лежить інтерес. Чим цікавішими та різноманітнішими будуть ігри й забави, які ви пропонуєте дитині, тим більше шансів розвинути її довільну увагу.

      Розвиваючи увагу своєї дитини, враховуйте коло її захоплень. На основі цих захоплень привертайте увагу дитини до інших процесів та явищ, пов’язаних з її уподобаннями.

      Постійно тренуйте увагу своєї дитини. Використовуйте для цього прогулянки на свіжому повітрі, походи, будь-яку можливість.

      Розвиваючи увагу дитини, не нагадуйте і не наголошуйте на її невдачах. Більше уваги звертайте на її успіхи.

      Стимулюйте інтерес до розвитку уваги власним прикладом та прикладами із життя інших людей.

      У сімейному колі демонструйте досягнення дитини з розвитку власної уваги.

      Наберіться терпіння й не чекайте швидких успіхів.

Якою буває увага?

   Перша проблема, з якою стикається першокласник, прийшовши до школи,— це необхідність бути уважним. І найбільша проблема вчителя полягає в тому, щоб зосередити увагу дітей. Кожному з нас, напевно, доводилося мати справу як з надзвичайно уважними, так і з дуже неуважними людьми. Уважні люди помічають усе: вони бачать і чують навіть те, що, здавалося б, їх не стосується. Вони завжди в курсі всіх справ, вони знають, що було, й обізнані з тим, що буде. Тим часом неуважні люди дивляться й наче нічого не бачать, слухають і наче нічого не чують. До таких людей краще не звертатися із запитаннями: вони ніколи нічого не знають.

   Більшість людей дещо помічають, а дещо пропускають. У чому ж справа? Чому так буває? Як допомогти дитині не стати «рассеянным с улицы Бассейной»?

   В основі корисної якості — спостережливості — лежать психологічні процеси уваги. Існує три види уваги: мимовільна, довільна й постдовільна.

   Мимовільна увага — найперша в розвитку людини. Це ніби реакція на подразник: раптовий звук, яскравий предмет, будь-який рух. І. П. Павлов назвав цей вид уваги «Що таке?». Він

має явно адаптаційний характер, допомагаючи людині (і тварині) зорієнтуватися в навколишньому просторі. Цей вид уваги властивий молодшим школярам. Саме тому вони відволікаються на щонайменший подразник.

   Довільна увага — це та увага, яка виникає тоді, коли людина спеціально зосереджується на чому-небудь. Головну роль при цьому відіграє вольовий механізм, уміння себе організувати, не відволікатися. Маленьким дітям нелегко впоратися із цим, тому вчителі часто повторюють сигнальні слова: «Подивіться всі сюди!»; «Слухайте уважно!»; «Запам’ятайте!»; «Увага!» тощо. Коли це не допомагає, доводиться переходити на рівень мимовільної уваги — поплескати в долоні, постукати по

столу. Утримувати довго довільну увагу важко навіть дорослій людині з тренованою волею, тим більше дитині! Тим часом процес навчання в школі орієнтований в основному на довільну увагу, тому в молодшого школяра її потрібно спеціально виховувати й тренувати.

   Постдовільна увага — це третій вид уваги, до якої прагне кожен учитель. Механізм цього виду уваги — мимовільний інтерес дитини до того, до чого довільно намагається привернути увагу вчитель. Іншими словами, рушійною силою постдовільної уваги, її мотивацією стає інтерес дитини до змісту предмета. Така увага не вимагає вольового зусилля (як довільна) і не є випадковою орієнтовною реакцією (як мимовільна). Вона ніби поєднує в собі найкращі властивості однієї та іншої: не стомлює,

не змушує вмикати волю й водночас максимально організовує діяльність дитини та ланцюжок пізнавальних процесів: сприйняття, мислення, пам’яті. Уявіть, як діти слухають цікаву казку:

обличчя звернені до оповідача, вони ловлять кожне слово, вони надзвичайно зосереджені, їм не треба робити зауваження, їх не треба вгамовувати. Це і є постдовільна увага. Про неї можна було б сказати так: «Коли самому цікаво».

   Зрозуміло, що постдовільна увага — найкраща і для дітей, і для тих, хто їх навчає: діти не втомлюються, дуже добре сприймають і запам’ятовують інформацію; учителеві так само цікаво

працювати, можна багато встигнути, багато чого досягти. Але як же вийти на цей рівень уваги? Адже робота в школі — це не лише читання казок!

Властивості уваги

   Увага має такі важливі якості: ємність, швидкість перемикання та стійкість. Ємність показує, як багато об’єктів одночасно може бути охоплено увагою. Швидкість переключання — це

спрямовування уваги з одного об’єкта на інший. Стійкість — це здатність утримувати увагу на одному предметі потрібний час.

Що впливає на розвиток уваги?

   По-перше, кожна людина має різні природні задатки: швидкість нервових процесів, швидкість переключання з одного процесу на інший, ступінь активності й стомлюваності тощо. Зрозуміло, що бути уважним (спостережливим) легше тому, в кого більш лабільна, рухлива психіка. Тому несправедливо й безглуздо докоряти неуважній дитині в неспостережливості. Вона такою народилася! Інша справа, що, на щастя, будь-яку якість можна розвинути, от тільки «межа» в кожного буде своя.

   По-друге, більш уважні діти, як правило, є також допитливішими, а в основі цієї якості лежить властивість інтелектуальної активності, яка, як показали дослідження вітчизняних психологів, є теж природженою. Чи знає вчитель рівень інтелектуальної активності учнів, чи враховує його? Так, на око… Але дитина в цьому не винна! Це ми, вихователі, вчителі маємо підвищити рівень її інтелектуальної активності!

   По-третє, неуважність не обов’язково означає загальну незібраність уваги. Інколи це є результатом високої концентрації уваги на якомусь одному предметі або на своєму внутрішньому світі, переживанні. Зараз стає все більш поширеним явище відходу дитини у віртуальний комп’ютерний світ, який є для неї значно цікавішим. Така дитина теж виглядає неуважною, незацікавленою в реальному світі й навіть відстороненою від нього. Це небезпечна тенденція!

   По-четверте, на розвиток уваги впливають, поза сумнівом, психологічні чинники: способи виховання, навчання дитини, стиль стосунків з дорослими та однолітками, можливості реалізації здібностей дитини тощо. Наприклад, надмірна опіка пригнічує не лише ініціативу, але й волю дитини, яка лежить в основі довільної уваги. І, навпаки, безконтрольний малюк не вміє зорганізувати свою увагу — у нього немає такого досвіду. А звідси найчастіша характеристика такої дитини в школі: «здібний, але неуважний» або просто — «лінивий».

   По-п’яте, на розумову діяльність і, зокрема, на увагу впливають такі чинники, як неповноцінне харчування, авітаміноз, нестача мікроелементів, хронічні та інфекційні захворювання, глисти тощо. Усе це може бути причиною неуважності й тимчасового або постійного відставання дитини у своєму

розвитку. Таким чином, ми бачимо, як багато причин впливає на окремі якості дитини.

   Слід зазначити, що говорити про розвиток якоїсь однієї, окремо взятої якості або психічного процесу можна лише теоретично. Людська психіка — це гармонійне поєднання, переплетіння безлічі якостей, властивостей, процесів, перетікання й перетворення однієї в іншу. На практиці ми можемо лише підсилити акцент на вихованні, розвиткові тієї або іншої вибраної нами в даний момент якості, а вплив пошириться на всі процеси, на всю психіку цілком, бо вона нероздільна, цілісна. Виховуємо

увагу — забезпечуємо краще сприйняття, пам’ять, формуємо характер. Піклуємося про спостережливість — даємо поживу для мислення, розуміння відношень між предметами, для формування власної думки. І так — у всьому.

Вправи та завдання, спрямовані на тренування

різних властивостей уваги

   • Розвиток концентрації уваги (здатності виконувати роботу зосереджено, акуратно, точно, не допускаючи прикрих помилок). Основний тип вправ — коректурні завдання, в яких дитині пропонують знаходити й викреслювати певні букви в друкарському тексті. Такі вправи дозволяють дитині відчути, що означає «бути уважним», і розвинути рівень внутрішнього зосередження.

   Цю роботу слід проводити щодня (по 5 хвилин на день) протягом 2—4 місяців. Рекомендується також використовувати завдання, що вимагають виділення ознак предметів та явищ; вправи, засновані на принципі точного відтворення якого-небудь зразка (послідовність букв, цифр, геометричних візе-

рунків, рухів тощо); дослідження переплутаних ліній, пошук прихованих фігур тощо.

   • Збільшення обсягу уваги та короткочасної пам’яті. Вправи засновані на запам’ятовуванні числа й порядку розташування ряду предметів, які дають для розглядання на кілька секунд. У міру опанування вправи число предметів поступово збільшують.

   • Тренування розподілу уваги (уміння одночасно виконувати декілька справ). Основний принцип вправ: дитині пропонують одночасне виконання двох різноспрямованих завдань (наприклад, читання оповідання та підрахунок ударів олівця по столу, виконання коректурного завдання та прослухову-

вання пластинки із записом казки тощо). Після закінчення вправи (через 5—10 хвилин) визначають ефективність виконання кожного завдання.

   • Розвиток навички переключання уваги. Для розвитку цієї властивості уваги пропонують, наприклад, виконання коректурних завдань із чергуванням правил викреслювання букв.

   Намагайтеся працювати з дитиною не час від часу, а систематично. Не забувайте цікавитися успіхами вашого малюка в школі й завжди підкреслюйте, що ви дуже цінуєте його старання. У першу чергу праця, а не оцінки. І тоді за якийсь час ваша дитина неодмінно порадує вас гарними оцінками.

Хід зборів

   Бесіда вчителя

   Шановні батьки!

   Результати навчання багато в чому безпосередньо пов’язані з пізнавальними процесами, які формують здатність до інтелектуальної діяльності молодших школярів. Увага як пізнавальний процес є обов’язковим компонентом будь-якого психічного процесу.

   У молодшому шкільному віці відбуваються значні зміни в розвитку уваги. Якщо в перші місяці шкільного життя дітей цікавлять не стільки самі навчальні заняття, скільки все, що з ними пов’язано і що їх оточує, то поступово інтереси починають «прив’язуватися» до того, що вивчають у школі, причому до чогось більшою мірою, а до чогось — меншою. У зв’язку із цим дитина стає уважнішою при одних видах роботи й менш уважною при інших. Зрозуміло, що така мимовільна увага, залежна головним чином від безпосередніх інтересів дитини, значною мірою пов’язана з наочністю та конкретністю матеріалу, його яскравістю, з тим, наскільки він зачіпає емоційну сферу.

   Однак уже з перших днів шкільного життя дитина змушена виконувати те, що не викликає безпосереднього інтересу й що вимагає довільної уваги. Для того щоб така увага сформувалася,

необхідна організація дій дитини й, зокрема, її домашніх занять. Упорядкованість часу занять, суворе дотримання певного порядку дій, власне робоче місце — усе це організовує увагу дітей, допомагає їм зосередитися.

   Сконцентрованість або інтенсивність уваги в молодших школярів може бути досить великою. Занурена в яку-небудь роботу, дитина може «не чути» вказівок або виклику вчителя. Проте така зосередженість зазвичай триває недовго, стійкість уваги молодшого школяра ще невелика. Ось чому так важливо урізноманітнювати навчальну роботу — одноманітна робота стомлює увагу дитини, інтерес до неї падає. У дітей, які приходять до школи, слабко розвинений розподіл уваги. Першокласники, варто лише обізватися вчителю, припиняють свою роботу, щоб його вислухати, або продовжують роботу, але при цьому не розуміють жодного слова із того, що сказав учитель, тому що їхня увага цілком спрямована на те, що роблять вони самі. Тим часом третьокласники вже можуть стежити і за змістом того, що вони пишуть, і за орфографією, і за чистотою письма, і за своєю позою під час роботи, і за словами вчителя, зверненими до класу. Однак уміння розподіляти увагу з’являється в дітей не саме по собі: перед ними під час навчання постійно виникало таке завдання, їм доводилось учитися одночасно контролювати кілька дій.

   Слід зазначити, що коли добре розвивається увага, то відповідно розвиваються і такі її важливі властивості, як концентрація, стійкість, розподіл, переключання, збільшення обсягу засвоєної інформації, а також виникає звичка бути уважним, навіть якщо при цьому складаються несприятливі умови.

   Уміння сконцентровувати свою увагу допомагає дитині зосереджено, не відволікаючись на сторонні справи, працювати на уроці, впродовж тривалого часу виконувати одноманітну й рутинну роботу.

   Уміння переключати увагу допомагає переходити до різних видів діяльності, пропонованих учителем на уроці.

   Однією з головних проблем початкової школи є недостатній розвиток у школярів процесів довільної уваги. У сім’ях цьому також приділяють недостатньо уваги, адже довільна увага — це звичка, виховання якої розпочинається в сім’ї.

   Дитина не вміє тривалий час займатися однією і тією самою справою, не вміє гратися з іграшками, не має інтересів і захоплень — усе це може призвести до несформованості довільної уваги й згодом до проблем у навчанні.

Педагогічний практикум для батьків

   Обговорення типових помилок учнів, пов’язаних із неуважністю

   — Якщо в дітей недостатньо розвинена довільна увага, то вони плутають у письмових роботах букви на позначення приголосних або голосних звуків, близьких за акустичними ознаками (жуки — зуки).

   — Якщо в дітей недостатньо розвинена стійкість уваги, то вони пропускають букви й цифри в словах, реченнях і прикладах (трва — трава).

   — Якщо дитина додає в слова букви на позначення головних звуків, це пов’язано з нестійкістю довільної уваги (тарава — трава).

   — Якщо дитина переставляє склади у словах, це пов’язано з нестійкістю уваги.

Підсумки зборів

   Недоліки уваги в молодшого школяра — досить поширене явище; часто саме їх уважають основною причиною не цілком успішного навчання дитини. Що ж можуть зробити батьки, аби впоратися із труднощами, які виникають при цьому?

Батькам роздають пам’ятки.

Вправи та завдання, що сприяють розвитку

уваги першокласникiв

   1. Запропонуйте дитинi перемалювати хатку, окремi деталі якої складенi з елементiв великих букв.

Коли роботу буде закiнчено, дайте дитинi можливiсть перевiрити, чи все правильно перемальовано.

   2. Вивчення стiйкостi уваги. Дитині пропонують бланк, на якому зображенi переплутанi лiнiї.  Завдання: простежити кожну лiнiю, щоб визначити, де вона закiнчується.

   3. Гра «“Так” i “ні” не говорити, чорне з бiлим не носити».

Мета: розвивати довiльну увагу та вчити зосереджуватися на власних вiдповiдях.

Хiд гри

   Дорослий ставить запитання, а дитина вiдповідає на них.

   Вiдповiдi можуть бути рiзними, одна умова — не казати чотири забороненi слова: «так», «нi», «чорне», «бiле». Пiд час гри потрібно бути уважним (питання ставити швидко).

   Запитання: «Ти любиш спати на даху?», «А коти гавкають?», «Якого кольору твоя святкова сукня?».         Дитина має знайти таку форму вiдповiдi, щоб виконати умову гри. Помилка — коли дитина назвала заборонене слово чи не дала відповідi. Як тiльки дитина зробила помилку, ви мiняєтесь мiсцями.

   4. Гра «Знайди помилку» (№ 1).

Завдання: порівняти два малюнки та знайти відмінностi.

   5. Гра «Знайди помилку» (№ 2).

   Дитинi пропонують 10 предметiв, розташованих у ряд (іграшки, олiвці, цукерки тощо). Потрібно запам’ятати їхнє розташування. Один учасник мiняє мiсцями 2 предмети, після чого другий визначає, якi предмети змiнили своє мiсце. Потім завдання ускладнюють — мiняють місцями 3, 4, 5 предметiв.

   6. Гра «Ранкова гiмнастика».

Мета: навчити дитину переключати свою увагу, допомогти сформувати основу довiльних процесiв.

Хід гри

   Дорослий починає виконувати вправи, а дитина дивиться на нього й повторює. Виберiть три вправи, наприклад, присiсти, стiйка на однiй нозi, повороти на 180 градусiв.

   Виконуйте їх швидко в рiзнiй послiдовностi, двiчi кожну, швидко переходячи вiд однієї до другої. Потiм виберiть інші вправи й помiняйтеся з дитиною мiсцями. Виграє той, хто зробить менше помилок.